Іноді, в різких стресових ситуаціях, ми можемо стати свідками того, що людина поруч ніби «ламається» на наших очах. Часом вона починає тремтіти, плакати, кричати або, навпаки, завмирає, не реагує на звернення, чи ніби відключається від реальності. Оточуючим така поведінка може бути незрозумілою та навіть лякати. Але насправді ця поведінка може бути гострою реакцію на стрес. 

Гостра реакція на стрес (ГРС) є нормальною відповіддю психіки на ненормальні обставини. Це короткотривалий стан, який виникає одразу після травмуючої ситуації. Наприклад, після втрати близької людини, насильства, травми, аварії, вона може виникати навіть після того, як ми стаємо свідками проживання іншою людиною якоїсь травми. Психіка не встигає обробити подію і починає реагувати ніби в режимі виживання. 

Які ж ознаки гострої реакції на стрес? 

Найперше, прояви гострої реакції на стрес ми можемо побачити в поведінці. До прикладу, людина буде дуже метушлива, або, навпаки, різко завмирати, також людина може тікати або максимально уникати реальності. Теж часто спостерігається повне мовчання, відсутність будь-якої реакції, коли звертаєшся до людини. Через надмірний рівень стресу може виникати навіть непритомність. 

В тілі ГРС може відчуватися як тремтіння, нудота, заціпеніння, пришвидшене серцебиття, важке нерівномірне дихання. В емоційному плані є два абсолютно різних варіанти: один з них — це яскраве вираження емоцій (крик, плач, істерика); другий — повна відсутність будь-яких емоцій, буде складатися враження, що людина ніби заморозилась. З когнітивними процесами теж буде досить складно: буде виникати відчуття, що людина дезорієнтована, «ніби у сні», не може підібрати слова і логічно відповісти на запитання. 

Якщо ви вже розрізнили, що в людини гостра реакція на стрес, то виникає питання, а що ж цим робити, як допомогти? 

Перш за все, потрібно зрозуміти, в якому стані знаходитеся ви. Адже якщо ви теж дестабілізовані і потребуєте допомоги, — спершу варто попіклуватися про себе. Якщо ж ви розумієте, що маєте достатньо ресурсу, щоб допомогти, то ось кілька простих, але дієвих способів: 

• Запропонувати, але не наполягати. Варто спитати, чи людина потребує вашої допомоги. Намагайтеся говорити чітко, але без натиску «Я тут, якщо ти хочеш», «Хочеш води?», «Дати тобі ковдру?», «Можна потримати тебе за руку?» Іноді і цього буває достатньо, щоб допомогти людині впоратися. 
• Бути поруч. Часом це все, що потрібно. Не обовʼязково бути психологом/психотерапевтом, треба просто бути поруч. Звичайне «я з тобою» чи «я поряд» — це найкраще, що можна сказати. 
• Не обіцяйте і не давайте порад. Фрази типу «все буде добре», «заспокойся», «чому ти так реагуєш», «не плач» — це табу, адже це не про допомогу, а про оцінку. Краще сказати «Я бачу, що тобі важко. Я поряд».
• Спокійне, глибоке дихання поруч надає відчуття безпеки. Запропонуйте подихати разом: «Дихай зі мною. Вдих — один, два, три, чотири. Видих — один, два, три, чотири». Декілька таких циклів явно покращать ситуацію, адже під час ГРС дихання дуже страждає.
• Не квапте. Спробуйте дати психіці час, щоб опанувати себе. Не варто розпитувати «а що трапилося», адже мозок зараз не може мислити логічно.
• Допоможіть повернутися в реальність: роззирніться довкола, спробуйте привернути увагу на щось в теперішньому моменті. «Подивись, яка трава зелена. В тебе синій светр» і тому подібне. 

Також добре спрацює техніка «5-4-3-2-1»: 

1) Назви 5 речей, які ти бачиш довкола себе (наприклад: стіл, стілець, килим). 

2) Чотири речі, до яких ти можеш доторкнутися (рука, книжка, ручка). 

3) Три звуки, що ти чуєш (чийсь голос, звук авто, дихання). 

4) Два запахи (скошена трава, парфум). 

5) Один смак (присмак жуйки, кави, чи цукерки). 

Гостра реакція на стрес зазвичай минає протягом кількох годин або днів. Але якщо стан не покращується, людина не може спати, зʼявляються кошмари, надмірна тривожність, флешбеки (яскраві спогади, ніби травмуюча ситуація знову повторюється) — це вже можуть бути симптоми гострого стресового розладу або ПТСР — і варто звернутися до психолога чи психотерапевта. 

Вам не потрібно бути спеціалістом, щоб бути підтримкою. Залишатися поруч, бути спокійним, не тиснути та не залишати людину наодинці — це вже багато. Часто стабільне дихання поруч, запропонована вода чи чай стають першими ліками.